СУЧАСНІ ОСВІТНІ ТРАЄКТОРІЇ: ДУАЛЬНА ТА ПРОЄКТНА ОСВІТА (ОСОБЛИВОСТІ, ПЕРЕВАГИ Й НЕДОЛІКИ)

Анотація

У статті розглянуто такі актуальні насьогодні форми освіти, як освіта дуальна й освіта
проєктна. Докладний аналіз наукових праць і практики вищої освіти дозволив констатувати
відсутність їхнього порівняльного аналізу, критеріїв вибору того або іншого варіанту навчання,
доцільність використання кожного варіанту відповідно до конкретних умов і особистості здобувача
освіти. Все це ще не стало предметом ретельного психолого-педагогічного дослідження.
Згідно з поставленою метою та завданнями, у статті було надано характеристику дуальної та
проєктної освіти, розглянуто їхні особливості, визначено достоїнства та недоліки кожної з цих
траекторій освіти. На цій підставі було зроблено висновок, що система дуальної підготовки базується на
партнерстві підприємств (організацій) і навчальних закладів: підприємства надають базу (робоче
місце, устаткування, досвідчений практикуючий наставник та ін.), а вищий заклад освіти (ВЗО) –
контролює хід занурення в професію й дає основні знання. Проєктна освіта більше підходить
майбутнім дослідникам і вченим, інноваторам зі значною професійною фантазією й ґрунтовною
науковою підготовкою. Без викладачів не обходиться жоден формат підготовки здобувачів освіти,
але в дуальній освіті педагог виконує функції наставника, частково – тьютора, а в проєктному
навчанні він сприяє максимальному розвитку здобувачів освіти, виконуючи функції консультанта й
наставника, дослідника, ментора.
Проведене співставлення визначило, що в системах дуального й проєктного навчання є велика
кількість збігів, проте є й суттєві відмінності. Загальними рисами для обох систем освіти є те, що в
рамках дуальної й проєктної освіти жоден здобувач освіти не обходиться без виконання письмових
робіт: курсові роботи, звіти з практики та дипломний проєкт будуть обов’язково в арсеналі кожної
траєкторії здобуття освіти.
Визначено, що перспективним напрямом подальших досліджень цієї проблематики є вивчення
співвідношення державних потреб у фахівцях, підготовлених за обома системами освіти, бо навряд
чи майбутніх науковців народне господарство потребує стільки ж, скільки й фахівців-практиків, які
здатні працювати на виробництві та в алгоритмізованих галузях послуг. Також було б доцільним
дослідження можливостей професійної перепідготовки фахівців, які раніше здобули дуальну освіту у
межах проєктного навчання і навпаки.