КОНТРАКТНЕ НАВЧАННЯ: КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ

Анотація

У роботі розглядаються зміни в системі вищої освіти України в період незалежності та їх вплив
на формування та розвиток контрактної форми навчання, її сучасний стан та перспективи. Ґенеза
контрактного навчання в Україні розглядається в контексті світових тенденцій щодо популяризації
вищої освіти, диверсифікації джерел фінансування ЗВО, інформатизації суспільства, запровадження
концепції навчання впродовж життя тощо.
Стаття має на меті узагальнити виклики, що постали перед системою вищої освіти України,
зокрема пов’язані з контрактною формою навчання, проаналізувати досвід зарубіжних країн щодо
вирішення схожих питань та запропонувати конструктивні кроки для виходу зі складної ситуації, в
якій опинилися ЗВО України в умовах депопуляції та війни.
Для освітньої сфери України, де переважають державні ЗВО, притаманні процеси характерні
для державного сектору економіки в цілому: дефіцит висококваліфікованих менеджерів, неефективне
використання наявних ресурсів, непрозора система їх розподілу, відсутність перспективних планів
розвитку галузі, недостатність статистичних даних, повільне впровадження реформ та передових
технологій, зношеність матеріально-технічної бази тощо. У результаті переважають негативні
процеси: оптимізація державних видатків на освіту, скорочення числа здобувачів освіти та падіння
якості освіти, збільшення плати за здобуття освіти, відтік абітурієнтів та науковців за кордон.
В Україні відсутня належна система фінансової підтримки здобувачів освіти, запропонована на
початку 2000-х років приваблива на папері концепція кредиту на навчання виявилася не дієвою і в
умовах війни взагалі заморожена. В цей же час у 2020 році в результаті впровадження урядом
переходу до індикативної ціни на контрактне навчання, а в подальшому через COVID та війну
збільшилася кількість студентів, що опинилися в скрутному матеріальному становищі і через це
вимушені влаштовуватися на роботу та/або припиняти навчання. Таким чином, чи не головним
критерієм доступу до освіти в Україні є рівень достатку родини.
Серед кроків для покращення ситуації у сфері вищої освіти України, запропонованих у статті,
реформування системи стипендій та кредитів на навчання, перехід до більш дешевого дистанційного
навчання з утворенням відкритого українського університету, впровадження ендавмент-фондів тощо.
Проте всі ці кроки передбачають активну участь держави в першу чергу в прийнятті рішень та в
напрацюванні нормативної бази, оскільки саме держава має виступати найбільш зацікавленим
учасником освітнього процесу, що підтверджує світовий досвід.