Анотація
Метою статті є уточнення, деталізація та теоретичне визначення сутнісних характеристик і
механізмів самоідентифікації в студентів та його функцій у контексті реформування вищої освіти в
Україні.
Найчастіше досліджуються соціологічні та психологічні позиції самоідентифікації студентства як
одного з видів самопроцесів людини.
Самоідентифікація особистості вперше досліджується в часи постмодернізму. В зв‟язку з
гуманізацією освіти, підвищенням рівня акредитації та збільшенням автономії середньоспеціальних
закладів освіти тематика формування самоідентифікації студентства є актуальною.
Проаналізовано поняття «ідентичність» як понятійного конструкту процесу самоідентифікації.
Виявлено, що наслідком формування ідентичності в юнацькому віці є становлення самосвідомості
особистості, продуктом розвитку якої є «Я-концепція». Окрім того, досліджено самість (унікальність
особистості) як складника Я-концепції. Це дозволило зробити висновок, що самість є елементом
формування внутрішнього становлення особистості та процесом становлення «Я».
Нами проаналізовано підходи до термінології поняття «самоідентифікація», в результаті чого
вдалося розгрупувати погляди науковців за напрямками та відокремити сутнісні характеристики
кожного підходу. Це дозволило виявити нечіткість поняття самоідентифікація. Внаслідок цього було
сформовано функції самоідентифікації як частини педагогічного процесу. Окрім того, надано
визначення поняття самоідентифікація студентства у новому ракурсі. Проведені дослідження дають
можливість зробити висновок, що є необхідність дослідити формування самоідентифікації в
студентів за допомогою інших учасників психолого-педагогічного процесу.